«Микита Кожум’яка»

«Микита Кожум’яка» – богатир, герой київського билинного епосу і народних казок, що набули поширення у східних слов'ян.

Перша письмова згадка про прообраз оповіді відноситься до 992 року і міститься в «Повісті минулих літ», де йдеться про юнака, який, під час правління київського князя Володимира Святославовича, поборов печенізького богатиря («Сказання про юнака-шкіряка»). Пізніше Миконівське літописне склепіння називає юнака Яном Усмошвецом.

Перейменувавши героя київського билинного епосу «Микиту (Кирила) Кожум’яку на свій манер – «Нікіта Кожемяка» російська давня література зробила його героєм вже чомусь «русского фольклора».

«Русскій богатирь», котрий чомусь жив на київському Подолі, знову ж – до виникнення Московського князівства… Ні, якщо одну букву «с» зі слова «русскій» прибрати і вставити в те слово м’який знак, все вірно буде – руський богатир Кожум’яка. Але до чого тут росія?» – пише видання «Український інтерес». http://surl.li/przfo

Важливим моментом є також і сенси, які росіяни вкладають у вкрадений матеріал. Зокрема філолог Святослав Пилипчук зазначає: «Казкові мотиви відомі у всіх народів світу. І попри статус міжнародного жанру все ж таки казка є дуже важливим маркером для того би зрозуміти етноментальність кожного народу. Чому так є? Переймаючи, запозичуючи або опрацьовуючи навіть відомий мотив у казці всеодно в певних штрихах, деталях буде виявлятися психологія цього народу. Не даремно кажуть: диявол ховається в деталях. І в казках це дуже добре проявлено».

Також в одному з епізодів «Історії обману» на YouTube-каналі «Знаєм 24» філолог Святослав Пилипчук аналізує казки і персонажів, які стають ідеалами для російської нації. Зокрема, він порівняв українську та російські версії цієї відомої народної казки. За словами філолога Святослава Пилипчука, в українській казці до Кирила Кожум’яки посланцями навідуються старці, щоб просити його аби він вступив у бій зі змієм. І коли вони приходять, Кирило тим часом зайнятий роботою – виготовляє одразу 12 шкір. Старці тихенько кашляють, чим збивають його з важливої праці. Натомість Кирило Кожум’яка настільки був зайнятий, що цей кашель його злякав. Від цього переляку герой дуже розізлився на них і розірвав ці шкіри та прогнав старців навіть їх не вислухавши. Натомість в російській казці до Микити Кожум’яки приходить сам цар із царицею. І коли Микита бачить, що прийшли такі поважні гості, то в нього починають труситися руки. І ось ця боязнь влади, страх перед царем і що він може з ним зробити все, що завгодно – відбивається навіть на поведінці героя, який не боїться змій. Саме така поведінка притаманна росіянам, які не лише не схильні оцінювати критично дії своєї влади, але й, навпаки, підносять її у ранг «божественної» сили. Зокрема дослідник Андрій Бульвінський у своїй праці «росія, Україна та білорусь як чинники трансформації пострадянського простору»» зазначає: «І хоч як звався її керманич – «цар-батечко» або «сучасний національний лідер росії», така політична культура є патріархально-авторитарною. Відповідно до неї суспільство уявляється великою родиною на чолі із «батьком», який краще за всіх все розуміє і знає як діяти. За патерналістськими настроями приховується намагання виправдати власну соціальну пасивність, безпорадність, утриманство, залежність від того, що дасть держава як втілення батьківського піклування. Однак за те, що хтось бере на себе відповідальність за твою долю, треба чимось заплатити, насамперед свободою, підданством, громадянським приниженням. З іншого боку ці втрати необхідно чимось компенсувати, у випадку росіян – відчуттям причетності до чогось «величного».

І ось у російському, запозиченому з України, випадку, з Никитой Кожемякой, причетність до чогось величного, якраз і дуже добре демонструє поєдинок зі змієм, про який його попросив цар. Натомість, в українській казці, коли Кирило Кожум’яка перемагає змія, він його запрягає у плуг і оре землю, а потім виснажений змій випиває воду з Дніпра й це призводить до того, що він луснув. Таким чином, український персонаж демонструє шлях досягнення цілі через важку працю, а його запозичений російський типаж через вбивство та домовленості із царем. Таким чином перемога над ним отримана. Натомість в російській версії цієї казки Микита Кожум’яка піддається на прохання змія, коли той йому каже: «Ти мене не вбивай, бо ми з тобою найсильніші в світі. Давай цей світ поділимо? Ти будеш правити однією частиною, а я – іншою. На що Микита Кожум’яка погоджується. Зокрема, про це пише й Андрій Бульвінський: «Величезність території росії і уявлення про її «невичерпні запаси» породила вельми розмиту свідомість, погане розуміння того, як слід співвідносити свої права та інтереси з чужими правами, зокрема, з правами інших держав. Сутнісною рисою російського способу життя є безправ’я переважної частини населення, оскільки він ґрунтується на приматі державної влади над законом. Відповідно правовий нігілізм російського менталітету виявляється не тільки на національному рівні, а й на міжнародному. Яскравий приклад цього явища – порушення Москвою всіх базових угод з незалежною Україною 2014 р.» – зауважив автор праці «росія, Україна та білорусь як чинники трансформації пострадянського простору». Повномасштабне вторгнення російських агресорів на територію України у 2022 ще більше увиразнює це припущення.

Тож, ми бачимо на прикладі казки, так і в реальному житті, що росіяни лише заради розширення своїх територій готові вбивати все живе. Так само, як це зробив їхній вкрадений в України прототип Никита Кожемяка.

Джерела:

«Український інтерес» http://surl.li/przfo

YouTube-канал «Знаєм 24» «Казки Росії створюють убивць / Як з дитинства виховують рабів» https://www.youtube.com/watch?v=lknEWzkuPVI

Андрій Бульвінський «росія, Україна та білорусь як чинники трансформації пострадянського простору»

https://elibrary.ivinas.gov.ua/4662/1/Vplyv%20rosiiskykh%20mentalnykh%20osoblyvostei.pdf